Гостиница Лисичанск

Детальную информацию о номерах,
дополнительных услугах, условиях
бронирования и оптимальном маршруте
к гостинице можно узнать по номеру:

+38 (066) 822 88 28

Цинізму немає меж

Відзвучали поздоровлення зі світлим Святом Перемоги ветеранів Великої Вітчизняної, яких, на жаль, з кожним роком стає все менше, відгриміли святкові салюти. Важко стримати сльози вдячності, дивлячись на стареньких і потребуючих допомоги ветеранів, які пройшли найжорстокішу війну людства і які завоювали своєю кров'ю довгоочікувану Перемогу. Проте, знайшлися покидьки, для яких святкові травневі дні – це не данина пошани і вдячності солдатам війни, а можливість у них відібрати останні копійки.

85-річний Леонід Борисович відзначив День Перемоги на самоті. Сини давно виросли і проживають у Росії. Як завжди цього дня, згадалося далеке літо 41-го. Зовсім безвусим хлопчиськом пішов на фронт. Служив у інженерних військах у Молдавії, був важко поранений. Про суворі військові роки нагадують ордени і медалі, які пенсіонер ще вчора надівав на військовий парад.

Наступного дня до його будинку по вул. Лінія Залізниці, де двері завжди гостинно відкриті, увійшла незнайома жінка. Леонід Борисович зустрів незнайомку на порозі і запросив до скромної кімнати, яка більше нагадує музей бойової слави: усюди фотографії військових років, портрети полководців, вітальні телеграми, а на спинці стільця – піджак з нагородами. Жінка роздивилася, і відрекомендувалася співробітницею соціального фонду. Привітавши ветерана з його святом, і звертаючись до нього на ім’я по-батькові, пані була дуже ввічливою і доброзичливою. Після чого повідомила, що завітала з приємною місією – вручити ветеранові грошову компенсацію у розмірі 100 гривень, виділену до Дня Перемоги всім учасникам війни місцевим виконавчим комітетом. Ось тільки невдача - немає у неї ста гривень, лише купюри по 500 гривень.

Леонід Борисович дістав з шафи конверт з грошима і відрахував 400 гривень, які передав «добродійниці», а вона, побачивши, що в старого залишилися гроші, попросила розміняти ще одну велику купюру.

Коли жінка ховала до сумки гроші, прийняті з натруджених зморшкуватих рук старого, він мимоволі помітив чималу пачку таких самих купюр. І щось його насторожило.

Незабаром до будинку увійшов чоловік і, взявши з рук жінки сумку, сказав, що їм вже час. Коли дивна пара вийшла з двору, ветеран уважно роздивився поміняні гроші і побачив напис великими літерами - «СУВЕНІРНІ». На його очах з’явилися сльози, і підкотив до горла ком.

Таке «поздоровлення» з найбільшим святом він отримав уперше в житті. Такого приниження й образи Леонід Борисович не відчував ніколи.

Його обдурили ті, хто народився набагато пізніше, аніж закінчилася війна, ті, заради кого ветеран боровся з ворогом і переміг його. Підлі і нікчемні люди чекали цього свята з однією лише метою – зустрітися з ветераном і відібрати у нього якомога більше грошей, підсунувши натомість папірці, що не мають жодної цінності.

Коли старий вийшов за ворота, шахраїв уже і слідів не лишилося. Леонід Борисович кинувся до сусідів і розповів про своє нещастя. Вони повідомили про те, що сталося до Кам'яннобрідського районного відділу.

Працівники слідчо-оперативної групи, провівши подвірний обхід, з'ясували, що про самотнього ветерана війни аферистам розповіла сусідка, для якої вони так само розіграли сценарій: родинна пара, яка бажає зняти помешкання і цікавиться, де живуть самотні люди похилого віку. Літня жінка, ні про що не підозрюючи, сама направила шахраїв, підказавши їм адресу і назвавши ім'я ветерана, який не відмовить тим, хто потребує житла. Ці негідники безпрограшно прорахували кожен свій крок, обравши для чорних справ Кам'яннобрідський район, де в основному приватний сектор, і живе багато людей похилого віку, у тому числі і самотніх.

Покоління, яке пережило страшне лихоліття, звикло довіряти людям і допомагати їм. Літні люди навіть передбачити не могли, що хтось зможе спекулювати найдорожчим лише для того, щоб вирвати з рук ветерана війни гроші. Та і не замислювалася аферистка, коли відбирала у старого справжні гривни, давши натомість фальшивку, що довелося йому пережити під час війни. Нею рухали нелюдяність, жадібність, жорстокість. Навряд чи такі, як вона, чули про милосердя.

Ніколи вони не простягнуть руку допомоги старикові. Можливо, ця пара продовжить пошуки самотніх людей похилого віку, тому літнім людям потрібно бути особливо пильними і уважними, аби не дозволити вчинити чергове шахрайство. Сьогодні міліцією кинуті всі сили на розшук шахраїв. Правоохоронці зроблять все можливе, аби ті, хто вчинив злочин, у відношенні ветеранів війни, понесли заслужене покарання.

Ольга Радкевіч, прес-служба ЛМУ ГУМВС України
у Луганській області

Фасад
Фасад здания
Номер
Номер гостиницы
Вход
Главный вход
Кафе-бильярд
Кафе-бильярд

© 2011 Гостиница "Лисичанск"
Карта сайта